Сполучені Штати ухвалили рішення тимчасово дозволити реалізацію нафти та нафтопродуктів з Ірану, пом’якшивши санкційні обмеження, які діяли десятиліттями. Цей крок розглядається як частина дипломатичних зусиль, спрямованих на досягнення довгострокового врегулювання відносин між Вашингтоном і Тегераном.
За інформацією Reuters, Міністерство фінансів США видало генеральну ліцензію, яка відкриває можливість для законного продажу іранської сирої нафти, продуктів її переробки та нафтохімічної продукції. Документ має тимчасовий характер і діятиме до 21 серпня.
У відповідь Іран погодився надати доступ інспекторам Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) для проведення перевірок, а також гарантувати безперешкодне судноплавство через Ормузьку протоку — один із найважливіших світових маршрутів транспортування енергоносіїв.
Відповідно до умов ліцензії, постачання іранської нафти може здійснюватися навіть безпосередньо до США, якщо це необхідно для завершення торговельних операцій, доставки або розвантаження вантажів.
Варто зауважити, що після ісламської революції 1979 року та введення перших масштабних санкцій американський ринок фактично припинив закупівлю іранської нафти в значних обсягах.
Однією з найважливіших фінансових новацій стало офіційне дозволення розрахунків із Тегераном у доларах США. Водночас новий режим послаблень не поширюється на низку територій і держав, зокрема Кубу, Північну Корею та тимчасово окупований Росією Крим.
Історія санкційного тиску США на Іран розпочалася у 1979 році після захоплення американського посольства в Тегерані та утримання його співробітників у заручниках. Надалі обмеження неодноразово посилювалися через розвиток іранської ядерної програми та звинувачення у підтримці організацій, які Вашингтон вважає терористичними.
Попри санкції, іранська нафта продовжувала знаходити покупців. Основними імпортерами тривалий час залишалися незалежні нафтопереробні підприємства Китаю, які отримували сировину за зниженими цінами.
До відновлення жорстких американських санкцій у 2018 році серед найбільших споживачів іранської нафти також були Індія, Південна Корея, Японія, Туреччина, Італія, Греція та Тайвань, які закуповували значні обсяги енергоресурсу для власних потреб.