Девелоперська компанія Evergrande, що опинилася перед загрозою ліквідації, один з найбільших у Китаї забудовників, з великим запізненням представила фінансову звітність за останні два роки, яка підтвердила припущення аналітиків про гігантські збитки у розмірі 81 мільярда доларів, повідомляє Bloomberg.
Якщо 2020 року Evergrande показала прибуток майже 8 мільярдів юанів (1,1 мільярда доларів за поточним курсом), то 2021-го втрати склали 476 мільярдів юанів (66,4 мільярда доларів), а 2022-го — 105,9 мільярда юанів (14,8 мільярда доларів). У результаті загальна заборгованість компанії зросла до 2,4 трлн юанів (334,6 мільярда доларів).
Забудовник, який оголосив технічний дефолт ще наприкінці 2021 року, через різке зниження продажів житла, що було пов’язано з пандемією COVID-19, хоче провести збори офшорних кредиторів. На ньому буде представлено план реструктуризації боргу, при цьому аналітики не виключають, що пропозиція буде схвалена.
Проте діяти необхідно швидко, оскільки 24 та 25 липня відбудуться слухання у судах Гонконгу та Кайманових островів щодо планів реструктуризації, а 31 липня відбудеться слухання про ліквідацію компанії. Його ініціювали іноземні інвестори, незадоволені затягуванням термінів пропозицій щодо структурних змін у девелоппері.
Якщо реструктуризацію схвалять, вона стане однією із найбільших в історії Китаю. При цьому експерти не виключають, що компанія зможе уникнути повного краху, хоча старший кредитний аналітик Lucror Analytics Pte Леонард Лоу нагадав, що у фінансовому сенсі нинішній обсяг збитків не має значення, адже модель бізнесу Evergrande вже зламана.
У січні повідомлялося, що засновник Evergrande Group Хуея Ка Янь, який ще в 2017 році був другою найбагатшою людиною в Азії, з моменту початку кризи втратив 93 відсотки статків. На той момент вони оцінювалися у 3 мільярди доларів.
Ситуацію навколо Evergrande ускладнює несподівано слабке зростання китайської економіки з моменту скасування пандемійних обмежень. Дані за перші півроку спростували всі оптимістичні прогнози аналітиків, причому основним чинником стали помилкові сподівання Пекіна на зростання внутрішнього попиту.