США вирвалися в лідери перегонів із Китаєм за звання першої економіки світу: так, за минулий рік американський ВВП зріс на 6,3% у номінальному вираженні, а китайський — на 4,6%, повідомив Bloomberg. Номінальний вираз ВВП означає відсутність виправлень на інфляцію.
Агентство пише, що такі результати підсвічують ширшу тенденцію: американська економіка виходить із пандемії коронавірусу в кращому становищі, ніж китайська. Це видно з ситуації на фондовому ринку: акції компаній зі США досягли цього тижня рекордних максимумів, тоді як китайські цінні папери зіткнулися з проблемами.
“Це разючий поворот долі”, – оцінив динаміку Есвар Прасад, колишній глава китайського підрозділу МВФ, старший професор міжнародної торгової політики в Корнельському університеті. Він наголосив, що економічні успіхи Вашингтона на тлі проблем Пекіна породжують сумніви щодо здатності Китаю обігнати економіку США.
Bloomberg нагадує, що на початку 2023 року багато аналітиків очікували на рецесію в США у зв’язку з підвищенням ФРС ключової ставки для боротьби з рекордною за десятиліття інфляцією, а для Китаю фахівці спрогнозували стрімке відновлення, оскільки той прийняв рішення відкрити економіку після суворих обмежень.
Зараз керівництво Китаю бореться з найгіршою дефляцією за останню чверть століття та тяжкістю багаторічної кризи на ринку нерухомості. Експорт, колись був важливою опорою для економічного зростання, знизився в 2023 році, рівень безробіття серед молоді різко виріс, а муніципальна влада набрала надто багато кредитів.
Значну роль в ослабленні економіки Китаю відіграли авторитарні тенденції в керуванні країною її лідером Сі Цзіньпінем, особливо під час пандемії коронавірусу, пояснив голова Інституту міжнародної економіки Петерсона Адам Позен. На його думку, це змушує малий бізнес та домогосподарства Китаю накопичувати гроші через невпевненість у майбутньому.
Цього року економічне зростання Китаю скоротиться до 4,5% і навіть більше, прогнозують опитані The New York Times західні економісти. Вони зазначають, що йдеться не про циклічний спад, а про різке зниження, яке може тривати багато років, утворюючи «вікову стагнацію». Ціни знижуються до рівнів, яких Китай не бачив із часів фінансової кризи 2009 року.
“Вікова стагнація – по суті, хронічний надлишок заощаджень, що веде до повільного економічного зростання, дефляції, бульбашок активів і фінансових труднощів – перемістилася з Західної півкулі в Китай”, – вказував колишній міністр фінансів США Лоуренс Саммерс.